Вітаю Вас Гість
Субота
23.09.2017
11:15

Бердичівський район електричних мереж

Меню сайту
Реклама


ua-mall.com
Категорії розділу
Інструкції з охорони праці [144]
Інформаційні повідомлення [15]
Пожежна безпека [20]
Пошук
Наше опитування
Яка напруга в мережі вашого будинку?
Всього відповідей: 454
Статистика

Архів
Головна » Інформація » Пожежна безпека

Інструкція із зберігання та застосування первинних засобів пожежогасіння

1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ:

1.1.  Вимоги цієї інструкції поширюються на об'єкти, що входять до сфери управління

1.2.  Ця інструкція встановлює вимоги щодо утримання і застосування на об'єктах енергетичного   комплексу   первинних   засобів   пожежегасіння   і   обов'язкова   для   всіх працівників Компанії.

1.3.   Крім вимог цієї інструкції при експлуатації первинних засобів пожежегасіння необхідно керуватися:

-   вимогами НАПБ В01.034-2005/111   „Правила пожежної безпеки в компаніях на підприємствах і в організаціях енергетичної галузі України (Розд. 13.3., Додаток 10);

- вимогами „Правил пожежної безпеки в Україні" (розд.6.4);

-  вимогами „Правил експлуатації вогнегасників" затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за №151 від 02.04.2004 р.

-    вимогами   „Типових   норм   належності   вогнегасників"   затверджених   наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за №151 від 02.04.2004 р.

2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ:

2.1. До первинних засобів пожежегасіння відносяться вогнегасники, внутрішні пожежні крани, пожежні гідранти, пожежний інвентар (ящики з піском, бочки з водою, пожежне відро, совкові лопати, азбестові полотнини, повсть, кошма) і пожежний інструмент (багри, гаки, ломи, сокири та інше).

2.2.   Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об'єктів РЕМ, служб, цехів, дільниць    перинними    засобами     пожежегасіння,     забезпечення    їхнього     технічного обслуговування  і навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть керівники цих підрозділів.

2.3.   Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, - особа, яка призначена наказом по Компанії (структурному підрозділу) і має повноваження для розміщення та здійснення  огляду вогнегасників на об'єкті,  організації їх технічного обслуговування, ведення експлуатаційних документів і відповідає за наявність, технічний стан і постійну готовність первинних засобів пожежегасіння.

2.4.  Особи, відповідальні за наявність і готовність первинних засобів пожежегасіння до застосування,   зобов'язані   організовувати   огляд   первинних   засобів   пожежегасіння   з реєстрацією результатів  огляду в  „Журналі  обліку первинних засобів  пожежегасіння" (Додаток 1).

2.5.   Виявлені при оглядах несправності вогнегасників, пожежних кранів та інших засобів пожежегасіння повинні усуватися в найкоротші терміни.

2.6.    Несправні   вогнегасники   (зірвана   пломба,   недостатня   кількість   вогнегасної речовини або її відсутність, пошкодження захисного клапана і т.п.) повинні бути негайно винесені з приміщення (устаткування та установок), що захищається, та замінені справними.

2.7.  Первинні засоби пожежегасіння повинні бути розміщені в легкодоступних місцях і не повинні заважати евакуації людей із приміщень. Доступи до місць розміщення первинних засобів пожежегасіння повинні бути постійно вільними.

На   дверях   приміщень,   у   яких   розміщені   вогнегасники,   необхідно   вивішувати інформаційну табличку („Місце знаходження вогнегасника").

2.8.    Використання   пожежного   інвентарю   та   інших   засобів   пожежегасіння   для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних із навчанням добровільної пожежної дружини,  гасінням  пожежі  або  локалізацією  стихійних  лих  -  категорично забороняється.

2.9.   Вилучення  з  експлуатації та списання  вогнегасників  проводиться тільки  за наявності довідки організації, яка має відповідну ліцензію.

Вилучення з експлуатації та списання пожежних рукавів та інших засобів пожежегасіння, непридатних для застосування або відбракованих при випробуваннях, проводиться спеціально призначеною комісією.

2.10.  Способи розміщення вогнегасників і пожежного інвентарю, а також їхня кількість встановлюється  керівництвом   відповідних  підрозділів  Компанії  на  підставі   галузевих „Правил   пожежної   безпеки   в   компаніях..."   і   „Норм   належності   первинних   засобів пожежегасіння".

2.11. Підстанції без обслуговуючого персоналу первинними засобами пожежегасіння не забезпечуються, крім ящиків з піском біля трансформаторів і бакових масляних вимикачів. Автомобілі оперативно-виїзних бригад (ОВБ) повинні бути укомплектовані 4 (чотирма) вогнегасниками сумарним об'ємом вогнегасної речовини не менше 20 літрів.

Наприклад: 2 вуглекислотних та 2 порошкових вогнегасники ємністю не менше 5 літрів кожний. (Вогнегасники призначені для комплектації автомобіля ОВБ не враховуються).

3. ПОЖЕЖНІ ЩИТИ (ПЩ):

3.1.    Пожежні   щити   призначені   для   розміщення   у   визначеному   місці   ручних вогнегасників, немеханізованого пожежного інвентарю та інструменту, що застосовуються при ліквідації незначних пожеж на енергетичних об'єктах, у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, а також на території.

3.2.  Пожежні щити встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит на площу 5000 м2.

3.3.  На пожежних щитах розміщуються тільки ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть використовуватися в даних приміщеннях, спорудах, установках, що знаходяться на тій частині території об'єкту, яка захищається даним пожежним щитом.

3.4.   До комплекту засобів пожежегасіння, які розміщуються на пожежному щиті рекомендовано включати:

- вогнегасники - 1-2 шт;

- гаки -2 шт.;

- ломи -2 шт.;

- сокири - 2 шт.;

- відра - 2 шт.

- покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу розміром 2м х 2м — 1 шт.

Мінімальна комплектація пожежного щита визначається нормами належності первинних засобів пожежегасіння для даної дільниці виробництва (Додаток № 10 до п.16.3.8. Правил пожежної безпеки в Компаніях...).

3.5.  Вогнегасники, азбестова і повстяна полотнина, ящики з піском, установлені поза приміщеннями, повинні бути захищені від впливу атмосферних опадів, а вогнегасники також від впливу сонячних променів. Пожежний щит може бути закритий спеціальною рамою з металевою сіткою. Забороняється прикріплювати пожежний інвентар до щита цвяхами або жорстким дротом і закривати раму (дверцята) на замок. У разі встановлення пожежних щитів на  території  об'єкта  у   спеціальних   шафах,   двері   шаф   повинні   бути   закритими   та опломбованими і відчинятися без особливих-зусиль.

3.6.  Пожежні щити та засоби пожежегасіння повинні бути пофарбовані в червоний колір. На пожежних щитах необхідно вказувати їх порядкові номери, перелік всіх засобів пожежегасіння, прізвище відповідальної особи і номер телефону для виклику пожежної охорони. Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу „ПЩ".

3.7.  За пожежними щитами слід вести нагляд на предмет утримання у справному стані інвентарю, який розміщується на ньому, укомплектованості згідно з переліком, своєчасного фарбування і заміни (перезарядки) вогнегасників після використання.

4. ВОГНЕГАСНИКИ:

4.1.  Вогнегасник - технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

4.2.   Експлуатація вогнегасника -  стадія життєвого  циклу вогнегасника,  на якій реалізується і забезпечується його працездатність.

До стадій експлуатації вогнегасника належать:

- початок його експлуатації;

- зберігання;

- транспортування;

- очікування застосування за призначенням;

- застосування за призначенням;

- технічне обслуговування;

- завершення експлуатації.

Експлуатація   і   технічне   обслуговування   вогнегасників   повинні   здійснюватися відповідно до паспортів заводів-виготовлювачів.

4.2.1.  Початок експлуатації вогнегасника - календарна дата, яку проставлено відділом технічного контролю виробника в паспорті та маркуванні вогнегасника.

4.2.2.   Зберігання вогнегасника під час експлуатації - утримування вогнегасника в спорядженому стані у відведеному для його збереження місці протягом заданого строку.

4.2.3. Транспортування вогнегасника під час експлуатації - переміщення вогнегасника в спорядженому стані із застосуванням, за потреби, транспортних і вантажопідйомних засобів.

4.2.4.  Очікування застосування за призначенням - наявність вогнегасника на об'єкті у відведеному для його розміщення місці (захисту вогнегасником) у стані, придатному до застосування за призначенням.

4.2.5.  Технічне обслуговування вогнегасника - комплекс операцій, спрямованих на перевірку   вогнегасника  та  забезпечення   його   працездатності   в   режимах   очікування застосування за призначенням, транспортування і зберігання, або на прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.

4.2.6.  Технічне діагностування вогнегасника - стадія технічного обслуговування, метою якої є визначення технічного стану вогнегасника, пошук несправності та прийняття рішення щодо його ремонту, можливості подальшої експлуатації, перезарядження або завершення його експлуатації.

4.2.7.  Огляд вогнегасника - первинна, а також періодична перевірка, яка проводиться візуально особою, відповідальною за пожежну безпеку об'єкта, з метою встановлення відповідності  зовнішнього  вигляду вогнегасника вимогам  паспорта,  правильності  його розміщення,   наявності   непошкодженої   пломби   та   пристрою   блокування,   відсутності механічних   пошкоджень   і   слідів   корозії,   наявності   робочого   тиску   (для   закачного вогнегасника), а також прийняття рішення про необхідність його технічного обслуговування або  можливість  подальшого  очікування  застосування  за  призначенням  відповідно  до експлуатаційних документів.

4.2.8. Ремонт вогнегасника - стадія технічного обслуговування, спрямована на заміну пошкоджених та (або) зношених деталей і складальних одиниць вогнегасника, які стали непридатними (виконується спеціалізованою організацією).

4.3. Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, зобов'язана забезпечити:

- виконання вимог цієї інструкції;

-  утримання вогнегасників у працездатному стані шляхом своєчасного проведення їх огляду та організації технічного обслуговування;

- контроль за систематичним веденням експлуатаційних документів;

-    навчання   працівників   підприємства   правилам   застосування   вогнегасників   за призначенням.

Експлуатація вогнегасників без призначення особи, відповідальної за пожежну безпеку на об'єкті, не допускається.

4.4.  Для забезпечення працездатного стану та якісної експлуатації вогнегасників в Компанії має  бути  організовано  їх  технічне  обслуговування.  Для  виконання  робіт  з технічного обслуговування вогнегасників Компанія укладає договір з пунктом технічного обслуговування вогнегасників (далі - ПТОВ) відповідно до вимог чинного законодавства України. Для власних потреб допускається створення у Компанії власного ПТОВ за умови його відповідності вимогам цих Правил.

4.5.  Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для захисту об'єкта здійснюється згідно з чинними типовими нормами належності вогнегасників та галузевими „Правилами пожежної безпеки в компаніях...".

4.6.    Вогнегасники,    якими    оснащується   об'єкт,    повинні    відповідати    вимогам ДСТУ 3675-98 або ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) та ГОСТ 12.2.037-78, технічних умов, експлуатаційних документів виробників і бути сертифікованими в Україні в установленому порядку.

4.7.  Вогнегасники перед вводом в експлуатацію та розміщенням на об'єкті повинні обов'язково пройти первинний огляд особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті.

Під час проведення первинного огляду проводять:

- зовнішній огляд з метою визначення цілісності корпуса, наявності бирки і маркування із зазначеною датою останнього повторного огляду (перезарядження), тиску в корпусі (для закачаних вогнегасників), захисних пристроїв;

- визначення маси заряду зважуванням (для вуглекислотних вогнегасників);

- перевірку кріплення різьбових з'єднань насадки розпилювача, розтруба і т.д.;

- перевірку насадки розпилювача та розтруба на предмет засмічення.

а також встановлюють, що:

- вогнегасники мають сертифікат відповідності;

- на кожний вогнегасник у наявності є паспорт;

- пломби на вогнегасниках не порушені;

- вогнегасники не мають видимих зовнішніх пошкоджень;

-  стрілки індикаторів тиску закачних вогнегасників перебувають у межах робочого діапазону (у зеленому секторі шкали індикатора) залежно від температури експлуатації;

-  на маркуванні кожного вогнегасника і в його паспорті вказано виробника та ПТОВ, які мають право проводити його технічне обслуговування, дату виготовлення (продажу) та дату проведення технічного обслуговування.

4.8.   Після  проведення  первинного  огляду  вогнегасникам  присвоюються  облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації. Результати первинного огляду оформляються у „Журналі обліку первинних засобів пожежегасіння" на об'єкті (Додаток 1).

4.9.  Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, повинна оформити „Журнал обліку первинних засобів пожежегасіння" на об'єкті (Додаток 1), у якому реєструються:

-  тип і обліковий номер кожного вогнегасника, а також місце його розміщення на об'єкті;

-   дати проведення періодичних оглядів вогнегасників та прізвище особи, яка їх проводила;

- результати періодичних оглядів вогнегасників;

-   дати проведення останнього технічного обслуговування (або діагностування) та прізвище особи (або номер посвідчення), яка їх проводила, а також дати проведення наступного технічного обслуговування;

-  інформація про направлення вогнегасників на технічне обслуговування до ПТОВ та про їх повернення на місце розташування після проведення технічного обслуговування.

На технічне обслуговування з об'єкта дозволяється відправляти без заміни не більше 50% вогнегасників від їх загальної кількості на об'єкті.

4.10.    У   разі   повернення   вогнегасника   на   об'єкт   після   проведення   технічного обслуговування у ПТОВ обов'язково проводиться його первинний огляд в обсязі вимог п.4.7.

4.11.  На об'єкті вогнегасники повинні розміщуватися згідно з ГОСТ 12.4.009-83 з урахуванням вимог експлуатаційної документації на них.

4.12.  Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних і помітних місцях, а також поблизу  місць,  де  найбільш  імовірна поява осередків  пожежі.  При  цьому необхідно забезпечити їх захист від дії сонячних променів, опалювальних і нагрівальних приладів, а також хімічно-агресивних речовин (середовищ), які можуть негативно вплинути на їх працездатність.

Вогнегасники в місцях розміщення (у середині будинків і приміщень, біля входів або виходів з них, у коридорах) не повинні створювати перешкоди під час евакуації людей.

4.13.    Переносні   вогнегасники   розміщують   шляхом   навішування   за   допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення, або встановлюють у пожежні шафи пожежних кранів, на пожежні щити чи стенди, підставки чи спеціальні тумби.

4.14. Розміщення вогнегасників за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції, установлення їх у пожежних шафах або тумбах має бути виконано таким чином, щоб забезпечувати можливість читання маркувальних написів на їх корпусах без зняття з кріплень.

4.15. На транспортних засобах переносні вогнегасники розміщують у кабіні біля водія в легкодоступному для нього місці і встановлюють за допомогою кронштейнів. Конструкція кронштейна згідно  з ГОСТ   12.2.037-78  повинна надійно утримувати вогнегасник,  не закривати своїми елементами маркувальні написи на його корпусі, бути зручною для встановлення і оперативного  зняття вогнегасника.  Вогнегасники, які розміщують поза кабіною, потрібно захищати від впливу атмосферних опадів, сонячних променів і бруду.

Згідно з НАПБ В.01.054-98/510 „Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України" забороняється зберігання вогнегасника в багажнику легкового автомобіля, кузові вантажного автомобіля та інших місцях, доступ до яких обмежений.

4.16.  Вогнегасники, які розміщуються поза межами приміщень або в неопалювальних приміщеннях та не призначені для експлуатації за температури нижче +5 °С, на холодний період року необхідно переносити в придатне для їх зберігання приміщення. У таких випадках на пожежних щитах та стендах повинна розміщуватись інформація про місце фактичного розташування вогнегасників у даний час.

4.17.   Вогнегасники   повинні   розміщуватись   з   урахуванням   зручності  їх   огляду, користування, обслуговування, а також досягнення найкращої видимості з різних точок простору, для захисту якого вони призначені.

Підходи до місця розташування вогнегасників завжди мають бути вільними.

4.18.     Для    зазначення    місцезнаходження    вогнегасників    на    об'єктах    повинні встановлюватися вказівні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76. Знаки розташовують на видних місцях на висоті 2,0-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями.

4.19. У приміщеннях, у яких немає постійного перебування працівників, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщень або біля входу до них.

4.20. У приміщеннях, у яких працівники перебувають постійно, вогнегасники потрібно розміщувати в середині приміщень, запобігаючи створенню перешкод для евакуації людей.

4.21.    Використані   вогнегасники,   а   також   вогнегасники   із   зірваними   пломбами необхідно негайно направляти на перезарядку або на технічне обслуговування.

4.22.  Вогнегасники з несправними вузлами, з вм'ятинами і корозією на корпусі з експлуатації вилучаються.

4.23 Періодично вогнегасники необхідно очищати від пилу і бруду.

4.24. При транспортуванні, балони вогнегасників необхідно укладати таким чином, щоб виключалися удари корпусу об корпус.

4.25. Тактико-технічні характеристики вогнегасників наведені у Додатку 2.

5. ВУГЛЕКИСЛОТНІ ВОГНЕГАСНИКИ:

5.1.    У   вуглекислотних   вогнегасниках,   як   вогнегасні   речовини,   застосовується негорючий газ (диоксид вуглецю) у зрідженому стані.

5.2.   Вуглекислотні вогнегасники (ВВК) знайшли найбільше поширення через їхнє універсальне застосування, компактність і ефективність при гасінні пожежі.

5.3.  Вуглекислотні вогнегасники можуть бути ручними (ВВК-2, ВВК-3, ВВК-5, ВВК-8, ВВК-10) і пересувними (ВВК-25, ВВК-40, ВВК-80).

5.4.  Вуглекислотні вогнегасники відрізняються обсягом заряду, а також конструкцією запірного пристрою (вентильне або важільне).

5.5.   Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння пожеж класу А (горіння твердих речовин), класу В  (горіння рідких речовин), а також електрообладнання,  що знаходиться під напругою до 1000 В.

5.6.   Заряд  вуглекислотних  вогнегасників знаходиться  під  високим  тиском,  тому корпуса   вогнегасників   (балони)   оснащуються   захисними   мембранами,   а   заповнення диоксидом вуглецю допускається до 75% загального об'єму балона.

5.7.   Для  приведення  в  дію  ручних  вуглекислотних  вогнегасників  (Малюнок   1) необхідно:

- доставити вогнегасник до місця пожежі;

- висмикнути опломбовану чеку;

- направити розтруб на осередок пожежі;

- натиснути на важіль;

- для припинення подачі вогнегасної речовини необхідно відпустити важіль.

5.8.   При роботі  вуглекислотних вогнегасників усіх  типів забороняється тримати розтруб та корпус балона незахищеною оголеною рукою, тому, що при виході вуглекислоти утворюється снігоподібна маса з температурою до мінус 80 градусів (-80°С).

У пересувних вогнегасників ВВК-25, ВВК-40 і ВВК-80 на розтрубі є спеціальна ізольована ручка, для утримання розтрубу при гасінні пожежі.

5.9.   При використанні вуглекислотних вогнегасників необхідно мати на увазі, що вуглекислота у великих концентраціях до об'єму повітря у приміщеннях може викликати отруєння   персоналу,   тому   після   гасіння   пожежі   з   застосуванням   вуглекислотних вогнегасників невеликі приміщення необхідно негайно провітрити.

5.10.   Для приведення в дію пересувних вогнегасників ВВК-25, ВВК-40 і ВВК-80 (Малюнок 3), необхідно:

- підкотити візок з вогнегасниками до місця пожежі і встановити їх у робоче положення (вертикально для ВВК-25 і похило для ВВК-40, ВВК-80);

- розмотати шланг і відкрити запірно-пусковий пристрій;

-   тримаючи розтруб за спеціальну ізольовану ручку, направити сніжну масу на осередок пожежі.

5.11.  Не допускається зберігати вуглекислотні вогнегасники поблизу опалювальних приладів та у приміщеннях де температура може бути більше +50°С, крім цього необхідно уникати прямого попадання сонячних променів на корпуси (балони) вогнегасників.

6. ПОРОШКОВІ ВОГНЕГАСНИКИ ВП(з) (закачні):

6.1.  Порошкові вогнегасники закачні ВП(з) призначені для гасіння пожеж класу А (горіння твердих речовин), класу В (горіння рідких речовин), класу С (горіння газоподібних речовин), а також електрообладнання, що знаходиться під напругою до 1000 В. (Малюнок 2).

6.2. Вогнегасники не призначені для гасіння пожеж класу Б (горіння металів і речовин, горіння яких відбувається без доступу повітря).

6.3.    Вогнегасник   складається   з   корпусу,   заповненого   вогнегасним   порошком   і закачаного  газоподібним  азотом  до  тиску   15   кгс/см2,  запірно-пускового  пристрою  з сифонною трубкою, індикатора тиску (манометра), гнучкого рукава, а для ВП-5(з) та ВП-8(з) — насадки-розпилювача.

6.4. При гасінні пожежі необхідно:

- доставити вогнегасник до місця пожежі;

- висмикнути опломбовану чеку;

- направити насадку-розпилювач на осередок пожежі;

- натиснути на важіль;

- для припинення подачі вогнегасної речовини необхідно відпустити важіль.

6.5. Гасіння здійснювати з навітряного боку з відстані не менше 1 метра.

6.6. При гасінні пожежі вогнегасник необхідно тримати вертикально.

6.7.  Після закінчення гасіння необхідно натиснути на важіль і випустити залишок вогнегасної речовини.

6.8.  На об'єкті, що захищається, і при транспортуванні вогнегасник рекомендується розміщувати у вертикальному положенні.

6.9.   Тиск у вогнегаснику контролюється індикатором тиску (манометром). Стрілка індикатора тиску зарядженого вогнегасника повинна знаходитися в зеленій зоні шкали.

7. ПЕРІОДИЧНИЙ ОГЛЯД ВОГНЕГАСНИКІВ:

7.1.    Періодичний   огляд   вогнегасників   здійснюється   особою,   відповідальною   за пожежну безпеку на об'єкті, не рідше одного разу на місяць.

7.2. Під час періодичного огляду перевіряються:

7.2.1.    Відповідність   типу   і   заводського   номера   кожного   вогнегасника   його зареєстрованому обліковому номеру та місцю"розташування на об'єкті;

7.2.2. Наявність паспорта на кожний вогнегасник;

7.2.3.  Дата проведення технічного обслуговування кожного вогнегасника, яка повинна відповідати вимогам інструкції з експлуатації;

7.2.4.  Наявність та цілісність на кожному вогнегаснику пломби, пристрою блокування (запобіжної чеки), гнучкого рукава та кронштейна (якщо це передбачено його конструкцією);

7.2.5.  Відсутність видимих зовнішніх пошкоджень вогнегасників та слідів корозії на них;

7.2.6.   Положення стрілки індикатора тиску кожного закачного вогнегасника (крім вуглекислотного), яка повинна бути в межах робочого діапазону (у зеленому секторі шкали індикатора), залежно від температури експлуатації;

7.2.7. Непошкодженість маркування (етикетки) кожного вогнегасника.

Невідповідність за підпунктом „7.2.1." усувається силами структурного підрозділу. У разі виявлення невідповідності за підпунктами „7.2.2 .- 7.2.7" вогнегасники повинні бути направлені на ПТОВ для проведення технічного обслуговування.

7.3. Особі, відповідальній за пожежну безпеку на об'єкті, забороняється (самостійно або доручати іншій особі) здійснювати будь-які операції з технічного обслуговування вогнегасників, спрямовані на відновлення їх працездатного стану.

7.4. Результати періодичних оглядів реєструються особою відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті у „Журналі обліку первинних засобів пожежегасіння" (Додаток 1).

8. ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ВОГНЕГАСНИКІВ:

8.1.   Транспортування  та  зберігання  вогнегасників  під  час  експлуатації  повинно проводитися  відповідно  до   вимог  ГОСТ   15150-69,   паспортів  та  технічних  умов  на вогнегасники.  Транспортування вогнегасників дозволяється всіма видами транспорту з обов'язковим дотриманням вимог та правил, встановлених для кожного виду транспорту.

8.2.  У разі зберігання вогнегасників, строк служби яких перевищує гарантійний, їх необхідно направити на ПТОВ для проведення технічного обслуговування.

8.3.  Під час транспортування та зберігання вогнегасників повинні бути забезпечені умови, які запобігають їхньому механічному пошкодженню і впливу сонячних променів, нагрівальних приладів, вологи та хімічно-агресивних речовин (середовищ).

9. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ ВОГНЕГАСНИКІВ:

9.1.   Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, зобов'язана направляти вогнегасники на ПТОВ для їх технічного обслуговування у таких випадках:

- за негативними результатами первинного (п.4.7) або періодичного (п.7.1 - 7.2) огляду;

- після застосування за призначенням;

- по закінченні гарантійного терміну експлуатації.

9.2.  Не рідше одного разу на рік відповідно до експлуатаційних документів виробника повинно здійснюватися технічне діагностування вогнегасників на ПТОВ.

Допускається технічне діагностування закачних вогнегасників, обладнаних запірно-пусковими пристроями із зворотним клапаном, здійснювати безпосередньо в Компанії працівником ПТОВ, який має посвідчення встановленого зразка.

9.3. Першою стадією технічного обслуговування є технічне діагностування, під час якого визначаються:

- відповідність вогнегасників вимогам нормативних та експлуатаційних документів;

- технічний стан вогнегасників;

-   обсяг робіт, який  необхідно  провести для  забезпечення  працездатного  стану вогнегасників.

9.4.    Якщо   за   результатами   технічного   діагностування   вогнегасник   визнається придатним до подальшого очікування застосування за призначенням, то на його корпусі працівником   ПТОВ   прикріплюється   етикетка   ПТОВ   установленого   зразка,   на   якій здійснюється маркування про проведене технічне діагностування (контрольний знак жовтого кольору).

На етикетці ПТОВ мають бути зазначені:

- назва та юридична адреса ПТОВ;

- номер ліцензії;

- номер сертифіката відповідності;

-   місця   для   маркування   про   проведене   технічне   діагностування   та   технічне обслуговування вогнегасника.

За наявності на вогнегаснику етикетки ПТОВ на ній здійснюється маркування про проведене технічне діагностування (контрольний знак жовтого кольору) із зазначенням дати проведення технічного діагностування та номера посвідчення працівника ПТОВ, який його проводив.

У паспорті на вогнегасник працівник ПТОВ записує дату проведення технічного діагностування та номер свого посвідчення на право проведення технічного обслуговування вогнегасників.

9.5.  Якщо за результатами технічного діагностування вогнегасники визнаються не придатними до подальшого очікування застосування за призначенням, то приймається рішення щодо їх ремонту, технічного обслуговування, перезарядки або завершення їх експлуатації.

9.6.  На корпусах вогнегасників, які пройшли технічне обслуговування, працівником ПТОВ   прикріплюється   етикетка   ПТОВ   установленого   зразка,   на   якій   здійснюється маркування про проведене технічне обслуговування (контрольний знак зеленого кольору) із зазначенням дати проведення технічного обслуговування та номера посвідчення працівника ПТОВ, який його проводив, а також дати проведення наступного технічного обслуговування (контрольний знак червоного кольору). Така сама інформація записується працівником ПТОВ і в паспорті на вогнегасник.

9.7.  Якщо за результатами технічного діагностування вогнегасники визнаються не придатними до подальшої експлуатації, то вони підлягають вилученню з експлуатації та утилізації у встановленому порядку.

Вогнегасники, які підлягають вилученню з експлуатації та утилізації, дозволяється використовувати для навчання (гасіння модельних вогнищ пожежі, виготовлення макетів тощо), якщо невідповідність їх технічного стану вимогам нормативних та експлуатаційних документів не впливає на безпеку застосування.

Вогнегасники, які не мають маркування, підлягають вилученню з експлуатації і використання їх для навчання забороняється.

10. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВОГНЕГАСНИКІВ:

10.1. Під час експлуатації вогнегасників необхідно дотримуватись заходів безпеки, викладених у:

-ДНАОП 0.00-1.07-94 „Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском";

- ДСТУ 3675-98 „Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань";

- ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) „Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги";

- ГОСТ 12.2.037-78 ССБТ. „Техника пожарная. Требования безопасности";

- інструкціях з експлуатації вогнегасників.

10.2.    Застосування   вогнегасників   повинно   здійснюватися   згідно   з   паспортами підприємств-виробників та вказівками про порядок дій під час застосування вогнегасників, нанесеними на їх етикетках.

10.3. Забороняється:

- експлуатувати вогнегасники з наявністю вм'ятин, здутостей або тріщин на корпусі, на запірно-пусковому пристрої, на накидній гайці, а також у разі порушення герметичності з'єднань вузлів вогнегасника та несправності індикатора тиску (для закачних вогнегасників);

- завдавати удари по вогнегаснику;

-  розбирати і перезаряджати вогнегасники особам, які не мають права на проведення таких робіт;

-  кидати вогнегасник у полум'я під час застосування за призначенням та вдаряти ним об землю для приведення його до дії;

-   спрямовувати насадку вогнегасника (гнучкий рукав або розтруб) під час його експлуатації у бік людей;

використання вогнегасників для потреб, не пов'язаних з пожежегасінням.

10.4.   Гасіння  осередків  пожежі,  які  виникли  поза межами  приміщень,  потрібно здійснювати з навітряного боку.

10.5.   Під час гасіння пожежі одночасно кількома вогнегасниками не дозволяється здійснювати  гасіння  струменями  вогнегасної  речовини,  спрямованими  назустріч  один одному.

10.6.  Вуглекислотні вогнегасники повинні застосовуватись у тих випадках, коли для ефективного гасіння пожежі необхідні вогнегасні речовини, які не пошкоджують обладнання та об'єкти (обчислювальні центри, радіоелектронна апаратура, музеї, архіви тощо).

10.7.  Під час застосування вуглекислотного або порошкового вогнегасника для гасіння пожежі електрообладнання, що перебуває під напругою електричного струму до 1000 В, необхідно витримувати безпечну відстань (не менше  1  м) від розпилювальної насадки вогнегасника до струмопровідних частин електрообладнання.

10.8.   Забороняється застосовувати водяні та водопійні вогнегасники для ліквідації пожеж обладнання, що перебуває під електричною напругою, а також для гасіння речовин, які вступають з водою в хімічну реакцію, що супроводжується інтенсивним виділенням тепла та розбризкуванням пального.

10.9.  Застосування порошкових вогнегасників для захисту обладнання, яке може вийти з ладу в разі попадання в нього вогнегасного порошку (електронне обладнання, електронно-обчислювальні машини), дозволяється лише за відсутності газових вогнегасників.

10.10.  Під час гасіння пожежі порошковими вогнегасниками необхідно брати до уваги утворення  високої  запиленості  і  як  наслідок  -  зниження  видимості  в  захищуваному приміщенні.

10.11.  Під час гасіння пожежі вуглекислотними вогнегасниками необхідно враховувати можливість зниження концентрації кисню в повітрі приміщення, особливо якщо воно невелике за об'ємом.

10.12.  У приміщеннях, де застосування вуглекислотних вогнегасників може створити небезпечну для життя людини концентрацію газів у повітрі, а також у разі застосування пересувних вуглекислотних вогнегасників необхідно використовувати ізолювальні засоби індивідуального захисту органів дихання.

10.13.  Перед застосуванням пересувних вуглекислотних вогнегасників слід обмежити кількість обслуговуючого персоналу, який перебуває у приміщенні.

11. ДОПОМІЖНІ ЗАСОБИ І ІНВЕНТАР :

11.1. Пісок.

11.1.1.    Як   правило,   пісок   зберігається   в   металевих   ящиках   місткістю   0,5м3, укомплектованих совковою лопатою або великим совком.

Конструкція ящика повинна забезпечувати зручність витягування піску і виключати попадання в нього опадів.

11.1.2.  Ящики з піском встановлюються біля трансформаторів, масляних реакторів відкритого   встановлення,   бакових   масляних   вимикачів,   на   монтажних   площадках, трансформаторних підстанціях, в механічних і деревообробних цехах і майстернях, в місцях розігріву битиму, в гаражах і на відкритих стоянках автотранспорту, біля автозаправочних колонок.

11.1.3.  Гасіння піском повинно проводитися шляхом розкидання його по поверхні, що горить, чим досягається механічний вплив на полум'я і його часткова ізоляція. Пісок може бути використаний також і для запобігання розтікання горючих рідин (мазуту, дизельного, палива, різноманітних олив і т.п.),

11.1.4.  Пісок має бути постійно сухим, сипучим, без грудок і сторонніх домішок. Під час періодичних оглядів первинних засобів пожежегасіння, але не рідше одного разу на рік пісок необхідно перемішувати і видаляти грудки.

11.2. Азбестове полотно, повсть, кошма

11.2.1.  Гасіння невеликих пожеж азбестовим полотном (повстю, кошмою) повинно проводитись шляхом накидання полотнини на поверхню, що горить, ізолюючи її від доступу повітря.

11.2.2.   Для  гасіння  пожеж  використовується  азбестове  полотно  (повсть,  кошма) розміром не менше 2x2 м.

11.2.3.  Азбестові полотна (повсть, кошма) можуть бути використані також для захисту цінного устаткування або матеріалів від дії вогню при пожежах, для обладнання екрана між осередком пожежі і горючим матеріалом.

11.2.4.  Азбестове полотно (повсть, кошма) потрібно зберігати згорнутою у закритому ящику ( пакеті ). Повсть і кошма перед укладкою повинні бути очищені від пилу, просочені вогнезахистними речовинами і просушені.

Перевірка стану і готовності до дії азбестового полотна (повсті, кошми) повинні проводитися не рідше одного разу на шість місяців.

11.3. Пожежні сокири, багри, відра та інший пожежний інвентар

11.3.1. Пожежні сокири, відра і інший інвентар призначені для розкривання конструкцій, або розтягування матеріалів, що горять. Цей інвентар навішується на пожежних щитах, встановлених на будівельних майданчиках, складах та інших допоміжних спорудах.

Використання цього інвентарю в приміщеннях електростанцій і підстанцій та інших об'єктів не вимагається.

12. ВНУТРІШНІ ПОЖЕЖНІ КРАНИ (ПК) :

12.1. Пожежні крани повинні бути обладнані пожежними рукавами і стволами, укладеними в шафи, які опломбовуються. На дверцятах шафи пожежного крана повинні бути зазначені буквений індекс «ПК», порядковий номер пожежного крана, номер телефону для виклику оперативно-рятувальної служби (101 ).

12.2.  Пожежні рукава потрібно зберігати сухими, добре скатаними і приєднаними до кранів та стволів. Один раз на шість місяців рукава необхідно перемотувати із зміною місця складки, або складувати у гармошку чи подвійну складку.

12.3.  Проводити технічне обслуговування і перевіряти працездатність пожежних кранів за допомогою пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі необхідно не рідше, ніж через 6 місяців. Справна засувка повинна щільно закриватися без великих зусиль.

13. ПОЖЕЖНІ ГІДРАНТИ ( ПГ ) :

13.1. Перевірка справності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх стан не рідше одного разі на шість місяців з випробуванням на тиск та витрату води з оформленням акту.

13.2. Кришки люків колодязів ПГ повинні бути очищені від бруду, льоду та снігу, в холодний період утеплені, кришки фарбуються в червоний колір

керамическая плитка паркет
Категорія: Пожежна безпека | Додав: Administrator (21.08.2014)
Переглядів: 13749 | Рейтинг: 3.4/7
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]